Словник української мови (1927)/копито
| ◀ копитняк | Словник української мови К копито |
копитовий ▶ |
|
Копито́, та́, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п'єш, копитами сиру землю б'єш? Нп. *З копи́та́. С места в карьер. Пир. у., Конон. *Коні рушили з копита й виходці щезли в темряві. Борд.