Словник української мови (1927)/кораблик
| ◀ кораблевий | Словник української мови К кораблик |
корабличок ▶ |
|
Кора́блик, ка, м. 1) Ум. от корабе́ль. А на синім морі пливуть кораблі, а в тих корабликах сидять козаки. Мет. 2) Головной женский убор. В понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Мкр. Н. 34.