Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/корито

Матеріал з Вікіджерел

Кори́то, та, с. 1) Корыто, из которого кормят животных. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцулов кори́то = но́чви. Шух. I. 248. *Херс., Анан. у. Переш. *Під кори́то хова́ти, підверта́ти, кори́том наверта́ти. Согласно обычаю, на время весі́лля под кори́то прячут старшую незамужнюю сестру, выдавая замуж младшую. Пир. у., Кон. Переносно: перещеголять, нос натянуть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285. 2) В ручной мельнице: ларь, в который падает мука. Шух. I. 104, 146. 3) Русло реки. Частина ґрунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68. 4) Продолговатая ямка в земле, выкапываемая детьми при игре в мі́сяць. Ив. 36. 5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. Ум. Кори́течко, кори́тце, *кори́тко.