Словник української мови (1927)/кормига
| ◀ корма | Словник української мови К кормига |
кормило ▶ |
|
Корми́га, ги, ж. Иго, ярмо, власть. Ми тілько тоді кумпанія кармазинам, як треба виручати їх із-під кормиги лядської. К. ЧР. 68. Під корми́гу підгорну́ти. Подчичинить под власть. Хотіла невістку під свою кормигу підгорнути, але не вдалося таки. Канев. у. *Держа́ти в корми́зі. Держать в руках. Сам він усе наше село держить у кормизі. Кропивн. «Глитай».