Словник української мови (1927)/корона
| ◀ коромолувати | Словник української мови К корона |
коронний ▶ |
|
Коро́на, ни, ж. 1) Корона. Являлась перед ним в золотій короні, як малюють святих на образах. Левиц. I. 271. *2) Верховная власть, корона. Нам корона давала землю, а ми не схотіли. Киев. г. Сл. Яворн. Ум. Коро́нка, коро́нонька, коро́ночка. А за нею мати божа, зложила корононьку на її головоньку. Рк. Макс.