Словник української мови (1927)/коростій
| ◀ коростівець | Словник української мови К коростій |
коростовий ▶ |
|
Корості́й, тія́, м. Имеющий коро́сту. Коростій, коростій! веди бабу на постіль! Нп.
| ◀ коростівець | Словник української мови Борис Грінченко К коростій |
коростовий ▶ |
|
Словник української мови — К
коростій
Борис Грінченко
1927
Корості́й, тія́, м. Имеющий коро́сту. Коростій, коростій! веди бабу на постіль! Нп.