Словник української мови (1927)/коротко

by Борис Грінченко

◀ короткість

Словник української мови Борис Грінченко К коротко

короткозорий ▶

Київ: Горно, 1927

Ко́ротко, нар. 1) Коротко. Гарно, та коротко. Ном. Ко́ротко жи́ти. Быть недолговечну. 2) Кратко. Тепер скажемо коротко, що Шрам Паволоцький… сам удавсь до Тетері. К. ЧР. 411. Ум. Короте́нько.