Словник української мови (1927)/корчитися

by Борис Грінченко

◀ корчити

Словник української мови Борис Грінченко К корчитися

корчів ▶

Київ: Горно, 1927

Ко́рчитися, чуся, чишся, гл. Корчиться. Берест од огню корчиться. Чуб. I. 85. Барило вихопив із-за пояса пистоль, навів на ляха, що од мук корчився на палі. Стор. МПр. 131.