Словник української мови (1927)/котвиця

by Борис Грінченко

◀ котарь

Словник української мови Борис Грінченко К котвиця

котел ▶

Київ: Горно, 1927

*Ко́твиця, ці, ж. Якорь. Врешті грек підняв котвицю, і чорний баркас, підхоплений брудною хвилею, що з ніг до голови змила татар, посунув до берега. Коцюб.