Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/котець

Матеріал з Вікіджерел

Коте́ць, тця́, м. 1) Камышевая загородь в виде почти сомкнутого круга, стоящая в воде для ловли рыбы. Браун. 15. Пішли на озеро, — там наші кітці стояли, на рибу поставили. Новомоск. у. 2) Род пасхальной игры, состоящей в катании яиц. КС. 1891. V. 207. См. Котю́чка.