Словник української мови (1927)/кохання
| ◀ коханка | Словник української мови К кохання |
коханок ▶ |
|
Коха́ння, ня, с. 1) Любовь, любовная страсть. Чи всім людям із кохання так ся діє? Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Минулося моє кохання, моє женихання. Левиц. 2) Любимый предмет; возлюбленный или возлюбленная. Кохання моє! така в мене думка, що я тобі світ зав'язав. МВ. 3) Воспитание, взлелеивание, возрощение (детей, животных, растений). Вони більш куповані, ніж із свого кохання. Киев. Ум. Коха́ннячко. Ой жаль мені коханнячка, дівочого гуляннячка. Мет. Спасибі тобі та, мій батечку, за твоє коханнячко. Чуб. V. 485. То ж тобі, ненько, за твоє коханнячко, що мене викохала, як утя на воді, та людям — не собі. Чуб. III. 392.