Словник української мови (1927)/кошлатий
| ◀ кошлати | Словник української мови К кошлатий |
кошлатити ▶ |
|
Кошла́тий, а, е. 1) Мохнатый. Іде коза рогата, веде діток кошлата. Гатц. 17. *2) Ворсистый. Воно б і нічого собі суконце, та кошлате трохи. С. Пальчик. *3) Косматый. Слухай-но ти, голово кошлата, чи довго ще тут стовбичитимеш? С. Пальчик, Звен. у. Ефр.