Словник української мови (1927)/крайник

by Борис Грінченко

◀ крайнебо

Словник української мови Борис Грінченко К крайник

крайній ▶

Київ: Горно, 1927

Кра́йник, ка, м. *Воевода, начальник края. В нашого пана, пана крайника, писано, ей писано, злотом му терем писано. АД. I. 44. *Пан крайник наказав вам дати знать. Франко. «Ж. і Сл.». III. 362.