Словник української мови (1927)/крайок
| ◀ крайній | Словник української мови К крайок |
крайочок ▶ |
|
Крайо́к, йка́, м. Ум. от край. *Вечірнє сонце… лягло через усю хату, ховаючись крайком аж десь за грубою. Мирн. ХРВ. II. 21. *Покутня радість крайком зачепила й їх. Мирн. ХРВ. II. 258.