Словник української мови (1927)/кракати
| ◀ крак | Словник української мови К кракати |
краколь ▶ |
|
Кра́кати, каю, єш, гл. 1) Каркать. Як летіла ворона до гори, то й кракала. Ном. 2) Таскать? Да мене жиди злапали, за чуприну кракали. Чуб.
| ◀ крак | Словник української мови Борис Грінченко К кракати |
краколь ▶ |
|
Словник української мови — К
кракати
Борис Грінченко
1927
Кра́кати, каю, єш, гл. 1) Каркать. Як летіла ворона до гори, то й кракала. Ном. 2) Таскать? Да мене жиди злапали, за чуприну кракали. Чуб.