Словник української мови (1927)/крамарь
| ◀ крамарчук | Словник української мови К крамарь |
крамарька ▶ |
|
Кра́марь, ря, м. 1) Купец, торговец, лавочник. Геть к нечистому, переяславський крамарю!.. Се то, бач, що Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. К. ЧР. 25. Були і крамарі, цехові, чумаки і запорожчики. Стор. МПр. 126. 2) Разнощик товара, преимущественно красного, коробейник. Ум. Крама́рик. Мил. 95. Крама́рочок. Крамаре, крамарочку, прочини кватирочку. Мет. 189.