Словник української мови (1927)/красити
| ◀ красило | Словник української мови К красити |
красітечний ▶ |
|
Краси́ти, шу́, си́ш, гл. 1) Делать красивым, украшать. Лихо нікого не красить. Чуб. I. 263. Ой рясна красна калинонька в лузі, рясніше-красніше ваш поїзд! Ваш поїзд бояре красять. ХС. XII. 428. 2) Красить, окрашивать. Да пішов дощик краплистий, да уродив черчик черчистий, да не вміла Маруся носити, да не вміла красити. Мет. 233. 3) — рід. Свадебный обычай в понедельник: перевязывать родственницам невесты волоса красными нитками по получении известия о целомудрии новобрачной. Красять рід, шо хороша молода. Мил. 125.