Словник української мови (1927)/красно

by Борис Грінченко

◀ красний

Словник української мови Борис Грінченко К красно

красноголовець ▶

Київ: Горно, 1927

Кра́сно, нар. 1) Хорошо, прекрасно, красиво. Красно в садочку. МВ. I. 140. Три дні не живився, а красно дивився. Ном. № 12567. На гуслях грає, красно співає. АД. I. 33. 2) Кра́сно, красне́нько дя́кую. Очень, весьма благодарен. (Галиц.). Ум. Красне́нько, красне́сенько.