Словник української мови (1927)/кревне
| ◀ кревавий | Словник української мови К кревне |
кревний ▶ |
|
Кре́вне и кре́вно, нар. До кровавого пота, усердно; очень сильно. Ми трудимося кревно, а ви знай лежма лежите. Харьк. Роби кревно і ходи певно. Ном. № 9965. Почав гірко і кревно ридати. Мир. Пов. I. 162.