Словник української мови (1927)/кресати
| ◀ кресаня | Словник української мови К кресати |
кресатися ▶ |
|
Креса́ти, крешу́, шеш, одн. в. кресну́ти, сну́, не́ш, гл. 1) Высекать, высечь огонь. Один став кресати, щоб кашу варити. Сніп. Щось у полі та за військо йде, шаблями огонь креше. Грин. III. 463. 2) Бить, колотить, ударить. Та й став по ребрах ще кресать. Сніп. 188. Одсувається… щоб бува з п'яних очей не креснув зачепа. Мир. ХРВ. 260. 3) Подковами звенеть. Пішов козак дорогою, підківками креше. Грин. III. 376. 4) Быстро делать ряд одних и тех же движений (при работе и пр.). Женці молодії, серпи золотії, — так і крешуть. Г. Барв. 347. Ой млин меле, вода реве, а колесо креше, а колесо креше. Грин. III. 70.