Словник української мови (1927)/кривий
| ◀ кривець | Словник української мови К кривий |
кривина ▶ |
|
Криви́й, а́, е́. 1) Кривой, искривленный. Кум красно говорить, але кривий писок має. Ном. № 2982. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216. 2) Хромой. Усім подав вечеряти, а одному старому кривому вовкові нічого було дати. Чуб. I. 51. 3) Ложный, неправый. В моїх словах не знайдете лукавства, я знаю й сам, що просте, що кривеє. К. Іов. 15. 4) Криве́ сло́во. Противоречие кому. Так уже її поважали, що, мовляв, і кривого слова боялись. Сим. 229. 5) Криви́м о́ком погляда́ти. Косо смотреть. На козацьку Україну кривим оком поглядали. Макс. 6) Криви́й тане́ць. Весенняя хороводная игра. Чуб. III. 32. О. 1861. XI. Свид. 40. *Кривого танця не виведу кінця. Нп. 7) Криве́ зі́лля. Раст. Polygonum bistorta. Шух. I. 22. Ум. Криве́нький, криве́сенький, криві́сінький. Така… гарна, тільки трошки кривенька. Рудч. Ск. II. 33. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.