Словник української мови (1927)/криво

by Борис Грінченко

◀ кривко

Словник української мови Борис Грінченко К криво

кривобедрий ▶

Київ: Горно, 1927

Кри́во, нар. 1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном. 2) Не так, как следует, невпопад; ложно. Коли нога моя ступала криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. I. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.