Словник української мови (1927)/крижувати

by Борис Грінченко

◀ крижовниця

Словник української мови Борис Грінченко К крижувати

крижуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Крижува́ти, жу́ю, єш, гл. 1) Воздвигать кресты. На тій землі крижі крижують, ой там вони церков будують. Чуб. III. 353. 2) Распинать на кресте. Ой, Ісусе мій, Сусе крижований. О. 1861. X. 92.