Словник української мови (1927)/крикливиця
| ◀ крикливий | Словник української мови К крикливиця |
крикливці ▶ |
|
Крикли́виця, ці, ж. 1) Кликуша. Була оце, але вмерла жінка крикливиця. Киев. г. Як воно на вашу думку: чи то од бога оті крикливиці, чи воно з дання, чи з нечистою силою накладають? 2) Мн. Крикли́виці. Болезненное состояние ребенка, когда он кричить без слез. Мил. 33. Прийшла я до вас з крикливицями і безсонницями. Кури-куриці, нате вам крикливиці. Чуб. I. 141.