Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/криси

Матеріал з Вікіджерел

Кри́си, сів, м. мн. 1) Края горшка, миски. Здавались йому крисами коло горшка, або коло миски. Левиц. I. 244. 2) Поля шляпы. Рудч. Чп. 248. Чуб. VII. 413. Гол. Од. 69. В солом'яному брилі з широкими крисами. О. 1802. IX. 60. 3) = Кри́ла 8. Черниг. у. Ум. Кри́сочки. Взели шепочки по-за крисочки. Kolb. I. 109.