Словник української мови (1927)/криця
| ◀ крицевий | Словник української мови К криця |
крицяний ▶ |
|
Кри́ця, ці, ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця — не лошиця! пів корця ззість, а мірки не довезе. Ном. № 10226. Иногда кри́ця употребляется вм. креса́ло. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202.