Словник української мови (1927)/кровець
| ◀ кровать | Словник української мови К кровець |
кровник ▶ |
|
Крове́ць, вця́, м. Скрытое место; убежище; притон. Увірка (= білка) наносит оріхи до дупляка, до крівця. Вх. Уг. 247.
| ◀ кровать | Словник української мови Борис Грінченко К кровець |
кровник ▶ |
|
Словник української мови — К
кровець
Борис Грінченко
1927
Крове́ць, вця́, м. Скрытое место; убежище; притон. Увірка (= білка) наносит оріхи до дупляка, до крівця. Вх. Уг. 247.