Словник української мови (1927)/кругойдучий

by Борис Грінченко

◀ кругогляд

Словник української мови Борис Грінченко К кругойдучий

кругом ▶

Київ: Горно, 1927

Кругойду́чий, а, е. Поворачивающийся в виде круга. Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах, колись-то пишний замок. К. (О. 1861. II. 234).