Словник української мови (1927)/кружати
Зовнішній вигляд
◀ кружанин | Словник української мови К кружати |
кружґанок ▶ |
|
Кружа́ти, жа́ю, єш, гл. = Кружля́ти. Зевес тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав. Котл. Ен. А козак сидить у корчмі, мед-вино кружає. ЗОЮР. I. 219.