Словник української мови (1927)/кріпко
| ◀ кріпкий | Словник української мови К кріпко |
кріпний ▶ |
|
Крі́пко, нар. 1) Крепко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109. *3) Твердо, непоколебимо, упорно. Кочубей стояв кріпко на тім, що він хазяїн у своїй хаті. Лепк.