Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/кійло

Матеріал з Вікіджерел

Кі́йло, ла, с. Ковыль, Stippa pennata. О. 1862. V. Кух. 38. Ой по горі, по горі, там Грицюхно ходить, там біле кійло косить та коню свойму носить. Грин. III. 462.