Словник української мови (1927)/кільчитися

by Борис Грінченко

◀ кільчик

Словник української мови Борис Грінченко К кільчитися

кілювати ▶

Київ: Горно, 1927

Кі́льчитися, чуся, чишся, гл. Пускать ростки, проростать. Вже кільчиться гречка, пшениця. Каменец. у. Він злиденний господарь: у його в коморі геть покільчилась пшениця. Подольск. г.