Словник української мови (1927)/кінчатися
| ◀ кінчатий | Словник української мови К кінчатися |
кінчик ▶ |
|
Кінча́тися, ча́юся, єшся, с. в. кінчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. 1) Оканчиваться, окончиться, приходить, придти к концу. От уже і третій день кінчався, піп і сам не знає, що робить. Рудч. Ск. II. 159. Кінчивсь рік. Рудч. Ск. II. 56. Вони знали одно: чим суд кінчився і по тому судили. Мир. Пов. I. 165. Служба божа кінчалась. Левиц. I. 13. 2) Умирать, умереть.