Словник української мови (1927)/кірка
| ◀ кірець | Словник української мови К кірка |
кірмак ▶ |
|
Кі́рка, ки, ж. Ум. от кора́. 1) Кожица, корка плодов. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану… і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69. 2) Сандал. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Константиногр. у. 3) Подбор, каблук. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. (О. 1861. VI. 19).