Словник української мови (1927)/кісточка

by Борис Грінченко

◀ кісто

Словник української мови Борис Грінченко К кісточка

кістриця ▶

Київ: Горно, 1927

Кі́сточка, ки, ж. Ум. от кі́стка. 1) Косточка (животного). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893. 2) Анат.: Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. I. 22. Там керви по кісточки. Гол. 3) Гнездо в средине яблока или груши для зерен. Черк. у.