Словник української мови (1927)/кістяк
| ◀ кість | Словник української мови К кістяк |
кістяний ▶ |
|
Кістя́к, ка́, м. 1) Скелет или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17. 2) Греческий орех. 3) Серый речной рак с широкими клешнями. Браун. 32. См. Залізня́к.