Словник української мови (1927)/кіть-кіть

by Борис Грінченко

◀ кітчий

Словник української мови Борис Грінченко К кіть-кіть

кітька ▶

Київ: Горно, 1927

Кіть-кіть! меж. Катится. І перекинулась клубочком, кіть-кіть з Олимпа як стріла. Котл. Ен. IV. 37. *Преимущ. в детском обиходе. Кіть-кіть! — забавляє дитину. Мирн. I. 357.