Словник української мови (1927)/кішниця
Зовнішній вигляд
◀ кішкарь | Словник української мови К кішниця |
кішня ▶ |
|
Кішни́ця, ці, ж. Сенокосное место в полони́нах, огороженное; там складывается сено в стоги и там-же находится летнее жилище для приходящих туда рабочих, с сараями для овец. Шух. I. 168, 189.