Словник української мови (1927)/єднальний
Зовнішній вигляд
◀ єднаково | Словник української мови Є єднальний |
єднанка ▶ |
|
*Єдна́льний, а, е. 1) Полюбовный. Здати на суд «єднальний», себ-то полюбовний. Ор. Лев. 2) Согласительный. Єднальна комісія між англійськими робітниками й підприємцями. Пр. Пр.