Словник української мови (1927)/єднус
| ◀ єдночити | Словник української мови Є єднус |
єзвіро ▶ |
|
Є́днус, са, м. = Дука́ч 2. Поверх такої то шиї, на чорній бархатці, широкій, так, що пальців може у два, золотий єднус, і у кольці зверху камінець червоненький. Кв. I. 6.