Словник української мови (1927)/іменувати
| ◀ іменування | Словник української мови І іменувати |
іменуватися ▶ |
|
Іменува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. I. 112. 2) Назначать, определять. Галиц.
| ◀ іменування | Словник української мови Борис Грінченко І іменувати |
іменуватися ▶ |
|
Словник української мови — І
іменувати
Борис Грінченко
1927
Іменува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. I. 112. 2) Назначать, определять. Галиц.