Словник української мови (1927)/іносе

by Борис Грінченко

◀ іно

Словник української мови Борис Грінченко І іносе

інось ▶

Київ: Горно, 1927

Іно́се, іно́сь, нар. Согласен, ладно, хорошо, пусть так; разумеется. Греб. 376. «Іносе! сількісь, як мовляла», Юноні Юпітер сказав. Котл. Ен. VI. 86. «Чи ти підеш на улицю?» — Іносе. Борз. у.