Словник української мови (1927)/ірвонути
| ◀ ірватися | Словник української мови І ірвонути |
іржати ▶ |
|
Ірвону́ти, ну́, не́ш, гл. = Рвону́ти. Воно ж за чуб як ірвоне. Алв. 61.
| ◀ ірватися | Словник української мови Борис Грінченко І ірвонути |
іржати ▶ |
|
Словник української мови — І
ірвонути
Борис Грінченко
1927
Ірвону́ти, ну́, не́ш, гл. = Рвону́ти. Воно ж за чуб як ірвоне. Алв. 61.