Словник української мови (1927)/іти
| ◀ Італія | Словник української мови І іти |
ітися ▶ |
|
Іти́, іду́, іде́ш, гл. 1) Идти. Ідемо містом. МВ. II. 22. Ось іди, сядь коло мене. МВ. II. 24. Іди слідом за мною. Єв. Мр. II. 14. *2) — на ру́ку. Помогать, оказывать содействие. Щоб вони (сотники) йшли йому на руку, щоб давали нічліг, хліб. Лепкий.