Словник української мови (1927)/їсти
| ◀ їство | Словник української мови Ї їсти |
їстивний ▶ |
|
Ї́сти, їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть, гл. 1) Есть. Ходить, неначе не ївши. Ном. № 10991. Їло б ся сласно, а робити страшно. Ном. № 12185. Хто їдячи співає, буде мати дурну жінку. Ез. V. 255. *2) — молоко́. Пить молоко. Крим. *Повел. накл. їж и їдж. Ти й так на печінку недужий, краще їдж! Лепкий.