Словник української мови (1927)/ґавра

by Борис Грінченко

◀ ґавити

Словник української мови Борис Грінченко Ґ ґавра

ґаврати ▶

Київ: Горно, 1927

Ґа́вра, ри, ж. 1) Зимняя берлога медведя. Виглянув, як медвідь з ґаври. Фр. Пр. 160. 2) Пасть. Желех. Роспусти́ти ґа́вру = Ґа́врати. Ото роспустив ґавру. Вх. Зн. 13.