Словник української мови (1927)/ґанок
| ◀ ґанити | Словник української мови Ґ ґанок |
ґанч ▶ |
|
Ґа́нок, нку, м. Крыльцо, под'езд, балкон. Ой у Лубнях крутоярих у високім замку, сидить пишний князь Ярема на тісовім ґанку. К. Досв. Ой сиділа Марійка на ґанку та краяла червону китайку. Нп. Употребл. с тем же значением и во мн. ч.: Ґа́нки. Підходимо до шинку, — на ґанках такого народу зібралося. Г. Барв. 67. Ум. Ґа́ночок, ґа́ночки. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. К. ЧР. 63.