Словник української мови (1927)/ґезунд
| ◀ ґедло | Словник української мови Ґ ґезунд |
ґел! ▶ |
|
Ґезу́нд, ду, м. Здоровье. Трудно працювати, як ґезунду чорт-ма. Бердич. у. Як у чоловіка нема ґезунда, то він і клочча не варт хунта, тоді його в гармату та й стріляй за хату. Ном. № 8130.