Словник української мови (1927)/ґрунталя
Зовнішній вигляд
◀ ґрунт | Словник української мови Ґ ґрунталя |
ґрунтик ▶ |
|
Ґрунта́ля, лі, ж. Род жгута по верхнему краю чете́на́ (см. чете́н), сплетенного из растений: или дерези́, или Cornus sanguinea. О. 1862. V. Кух. 37.