Словник української мови (1927)/ґрявчати
Зовнішній вигляд
◀ ґрунь | Словник української мови Ґ ґрявчати |
ґрянчати ▶ |
|
Ґрявча́ти и ґрянча́ти, чу́, чи́ш, гл. Каркать; крякать. По цілих ночах ґрявчит тот пташок. Вх. Уг. 235. Качка грявчит. Вх. Уг. 235.